Як правильно спроєктувати каналізацію у будинку
- З чого починається проект - визначення точок водовідведення
- Вибір типу каналізаційної системи
- Розрахунок діаметрів і ухилів труб
- Трасування трубопроводів
- Вентиляція каналізаційної системи
- Особливості зовнішньої каналізації для приватного будинку
- Вибір матеріалу труб
- Типові помилки при проектуванні
Каналізація - одна з тих систем, про яку не думаєш, поки вона працює правильно, і яка одразу дає про себе знати, якщо щось пішло не так. Засмічення, неприємні запахи, підтоплення підвалу - все це наслідки помилок, допущених ще на етапі проектування, а не монтажу. Виправити погано спроектовану систему після завершення будівництва коштує в рази дорожче, ніж зробити все правильно з початку. У цій статті розберемо ключові принципи грамотного проектування каналізації - від визначення точок водовідведення до вибору схеми трасування.
З чого починається проект - визначення точок водовідведення
Проектування каналізації починається зі складання переліку всіх сантехнічних приладів і визначення їх розрахункової витрати стоків. Це вихідні дані, від яких залежать діаметри труб, схема розводки і загальна пропускна здатність системи.
Нормативна витрата стоків для основних приладів:
- умивальник - 0,15 л/с;
- кухонна мийка - 0,20 л/с;
- ванна - 0,80 л/с;
- душова кабіна - 0,60 л/с;
- унітаз зі зливним бачком - 1,40 л/с;
- пральна машина - 0,60 л/с;
- посудомийна машина - 0,60 л/с.
Унітаз генерує найбільший миттєвий викид стоків - саме тому він єдиний прилад, який підключається до труби діаметром 110 мм напряму. Всі інші прилади можуть підключатися до відводів 50 мм з наступним збором у стояк 110 мм.
Як і у водопостачанні, всі прилади одночасно не використовуються ніколи. Для розрахунку застосовується коефіцієнт одночасності: при 5-8 приладах у будинку він становить 0,5-0,7. Розрахункова витрата для підбору діаметрів - це сума нормативних витрат, помножена на цей коефіцієнт. Наприклад, будинок із ванною, унітазом, умивальником, мийкою і пральною машиною: (0,80 + 1,40 + 0,15 + 0,20 + 0,60) = 3,15 л/с. З коефіцієнтом 0,6 - розрахункова витрата 1,89 л/с. Саме під цей показник підбирається пропускна здатність стояка і випуску з будинку.
Розміщення приладів на плані безпосередньо впливає на складність розводки. Чим далі прилад від стояка - тим довша горизонтальна ділянка відводу і тим складніше витримати необхідний ухил без великого перепаду висот. Оптимально, коли санвузли і кухня розміщені компактно і максимально близько до стояка - це скорочує довжину відводів і знижує ризик засмічень.
Вибір типу каналізаційної системи
Вибір типу системи водовідведення залежить від того, чи є в населеному пункті централізована каналізація і чи є технічна можливість підключитися до неї.
Централізована каналізація - найпростіший варіант для міської забудови. Власник будинку прокладає випуск від будинку до точки підключення, яку вказує місцевий водоканал у технічних умовах. Всі питання очищення стоків при цьому - зона відповідальності комунальної служби. Головне - правильно виконати сам випуск: витримати глибину, ухил і забезпечити герметичність стиків.
При відсутності централізованої каналізації споруджується автономна система. Тут є два принципово різні рішення.
Септик-відстійник з полями фільтрації - механічна система. Стоки надходять у герметичний резервуар, де тверді фракції осідають на дно, а освітлена рідина самопливом відводиться в дренажні труби, прокладені в ґрунті. Ґрунт фільтрує і доочищає рідину. Вартість монтажу - мінімальна серед усіх автономних систем. Недоліки: поля фільтрації займають велику площу, в глинистих ґрунтах з поганою водопроникністю не працюють взагалі, а резервуар потребує викачки 1-2 рази на рік.
Станція біологічного очищення забезпечує повне очищення стоків за рахунок аеробних бактерій. На виході - технічна вода, яку можна скидати у водойму або використовувати для поливу. Займає мінімум місця на ділянці - компактний корпус без жодних полів фільтрації. Але вимагає постійного електропостачання для роботи компресора і коштує в 3-5 разів дорожче від септика. При тривалому відключенні електрики або довгій відсутності мешканців бактерії гинуть і систему потрібно запускати заново.
Вибір між ними простий: якщо є достатня площа ділянки і підходящий ґрунт - септик з полями фільтрації дешевший і надійніший. Якщо ділянка мала, ґрунт глинистий або є жорсткі санітарні обмеження щодо скидання - станція біоочищення.
Розрахунок діаметрів і ухилів труб
Діаметр каналізаційних труб і ухил їх прокладки - два параметри, які визначають, чи будуть стоки нормально текти самопливом або почнуть затримуватися і накопичуватися у вигляді відкладень.
Для внутрішньої каналізації приватного будинку застосовують такі діаметри:
- 50 мм - відводи від умивальників, мийок, душових кабін, ванн, пральних і посудомийних машин;
- 110 мм - підключення унітазу, каналізаційний стояк, горизонтальний колектор що збирає відводи від кількох приладів, випуск з будинку до зовнішньої мережі;
- 160 мм і більше - зовнішні трубопроводи від будинку до септика або колодязя при довжині траси понад 15-20 м.
Ухил труби забезпечує самоочищення: стоки рухаються з достатньою швидкістю, щоб нести з собою тверді частинки і не давати їм осідати на стінках. Нормативні мінімальні ухили за ДБН В.2.5-64:
- для труб діаметром 50 мм - 0,030 (30 мм перепаду на 1 м довжини);
- для труб діаметром 110 мм - 0,020 (20 мм на 1 м);
- для труб діаметром 160 мм - 0,008 (8 мм на 1 м).
Ухил менше нормативного - стоки течуть надто повільно, жирові і мінеральні відкладення накопичуються на стінках. Через 3-5 років такий трубопровід буде частково або повністю перекритий. Ухил більше нормативного - протилежна проблема: вода зливається швидше, ніж тверді фракції, і вони залишаються в трубі. Крім того, сильний ухил при значній довжині трубопроводу «з'їдає» запас висоти: якщо відвід від ванни до стояка довжиною 4 м прокласти з ухилом 50 мм/м замість нормативних 30 мм/м, різниця висот складе 20 см - це може бути критично при низькому розміщенні вихідного патрубка ванни.
Практичне правило для перевірки: довжина горизонтального відводу від одного приладу не повинна перевищувати 3-4 м для труби 50 мм і 6-8 м для труби 110 мм. При більшій довжині нормальний ухил вже складно витримати без значного заниження кінцевої точки, або потрібно збільшувати діаметр.
Трасування трубопроводів
Трасування - це розробка маршруту прокладки труб від кожного приладу до стояка і від стояка до випуску з будинку. Від правильно обраного трасування залежить як ефективність роботи системи, так і зручність її подальшого обслуговування.
Головний принцип - мінімальна довжина горизонтальних ділянок і мінімальна кількість поворотів. Кожен поворот на 90° - потенційна точка засмічення. Саме тому при трасуванні замість одного повороту на 90° завжди краще використовувати два коліна по 45° - гідравлічний опір і ризик засмічення при цьому суттєво менші.
Стояк - вертикальна труба, яка збирає стоки з горизонтальних відводів на всіх поверхах і відводить їх у горизонтальний колектор або випуск. Для приватного будинку стандартний діаметр стояка - 110 мм. Якщо до стояка підключається унітаз - він підключається безпосередньо патрубком 110 мм. Всі інші прилади підключаються через відводи 50 мм і врізаються в стояк косим трійником під кутом 45° або 87°, але не 90° - прямий трійник при такому підключенні різко збільшує турбулентність і ризик засмічення.
Ревізійні люки - обов'язковий елемент системи, про який часто забувають при проектуванні. Ревізія являє собою заглушку з різьбовою кришкою, яка дозволяє вставити трос або шланг для прочищення труби. Обов'язкові місця встановлення ревізій:
- в основі кожного стояка - на висоті 1,0-1,2 м від підлоги;
- на горизонтальних ділянках через кожні 12-15 м;
- на кожному повороті горизонтальної труби на 90°, якщо немає можливості розбити його на два коліна 45°;
- перед випуском з будинку в зовнішню мережу.
При прихованій прокладці труб у стінах або підлозі всі ревізії виводяться у доступні місця - закриваються декоративними люками, але не замуровуються намертво. Труба без ревізії, замурована у стяжку на ділянці з поворотом - це майже гарантована проблема через кілька років експлуатації, яку можна вирішити тільки частковим розбиранням підлоги.
При проходженні через перекриття або стіни труби прокладаються у гільзах - відрізках труби більшого діаметру. Для труби 110 мм гільза - діаметр 160 мм, для труби 50 мм - 75-90 мм. Гільза захищає трубу від тріщин при деформації будівельних конструкцій і дозволяє замінити трубу без розбирання конструкції. Зазор між трубою і гільзою заповнюється м'яким негорючим матеріалом - мінеральною ватою або спеціальною вогнестійкою пінкою.
Вентиляція каналізаційної системи
Вентиляція каналізації - не додаткова опція, а обов'язкова частина системи. Без неї в трубах виникає розрідження при зливі великого об'єму води, і це розрідження буквально висмоктує воду з сифонів сантехнічних приладів. Результат - зруйнований гідрозатвор і запах каналізації в приміщенні. Особливо гостро ця проблема виявляється при одночасному зливі з унітазу і ванни.
Фанова труба - основний спосіб вентиляції. Це продовження каналізаційного стояка вгору, яке виводиться через покрівлю в атмосферу. Діаметр фанової труби дорівнює діаметру стояка - 110 мм. Висота виведення над покрівлею: не менше 500 мм для плоских дахів, не менше 200 мм для скатних. Від вентиляційних шахт і димоходів фанова труба повинна знаходитися на відстані не менше 4 м - інакше каналізаційні гази можуть потрапляти у вентиляційну систему будинку.
Якщо вивести фанову трубу через покрівлю неможливо або недоцільно - наприклад, у квартирі при заміні каналізації - замість неї встановлюють повітряний клапан. Він монтується у верхній точці стояка або відводу і автоматично відкривається при розрідженні, впускаючи повітря всередину труби. Клапан повинен знаходитися у приміщенні, що не промерзає, і мати доступ для огляду. Важливо розуміти: повітряний клапан впускає повітря ззовні, але не випускає гази назовні - тобто при надлишковому тиску в стояку (що буває в загальних стояках багатоквартирних будинків) він не спрацьовує. Для приватного будинку з власним стояком клапан є повноцінною альтернативою фановій трубі.
Сифони і гідрозатвори - захисний бар'єр між каналізаційним трубопроводом і приміщенням. Кожен сантехнічний прилад повинен мати сифон із висотою водяного затвору не менше 50 мм. При нормально працюючій вентиляції цього достатньо. Якщо вентиляція відсутня або недостатня, затвор 50 мм висмоктується при зливі унітазу за долі секунди. Сифони з підвищеним затвором 75 мм дають кращий захист, але не вирішують проблему принципово - вентиляція все одно потрібна.
Особливості зовнішньої каналізації для приватного будинку
Зовнішня каналізація - ділянка від випуску з будинку до септика або точки підключення до централізованої мережі. Це найбільш вразлива частина системи з точки зору механічних навантажень, температурного впливу і можливості засмічення.
Ключовий параметр прокладки - глибина залягання. Труби повинні лежати нижче рівня промерзання ґрунту, щоб зимові стоки не замерзали всередині. Для більшості регіонів України глибина промерзання ґрунту становить 0,8-1,2 м. Каналізаційна труба прокладається так, щоб її верхня поверхня знаходилася на 200-300 мм нижче цієї глибини - тобто лоток труби на глибині 1,1-1,5 м від поверхні землі залежно від регіону. Якщо траса коротка і ухил великий, заглибити трубу до потрібної відмітки складно - тоді трубу утеплюють циліндричною оболонкою з пінополістиролу товщиною 50-100 мм.
Зовнішні каналізаційні труби суттєво відрізняються від внутрішніх. Вони витримують тиск ґрунту, транспортних навантажень і можливе затоплення ґрунтовими водами - тому для них важлива кільцева жорсткість. Для прокладки під садовими доріжками і газонами достатньо класу SN4 (4 кН/м²). Під проїздами, де можлива стоянка автомобілів - SN8 (8 кН/м²). Використовувати для зовнішніх мереж сіру внутрішню каналізаційну трубу не можна - вона не розрахована на зовнішні навантаження і тріскається через 1-2 роки.
Оглядові колодязі встановлюються на зовнішній трасі в таких місцях: на кожному повороті траси більше 45°, на ділянках зміни діаметру або ухилу, а також на прямих ділянках через кожні 25-35 м. Колодязь дозволяє прочистити трубу тросом або гідродинамічним способом при засміченні. Мінімальний внутрішній діаметр оглядового колодязя - 700 мм для труб до 200 мм. Горловина колодязя виводиться до рівня поверхні землі і закривається чавунним або пластиковим люком.
При розміщенні септика на ділянці необхідно дотримуватись санітарних відстаней за ДБН В.2.5-75:
- від будинку - не менше 5 м;
- від меж сусідньої ділянки - не менше 3 м;
- від колодязя або свердловини питної води - не менше 15-50 м залежно від типу ґрунту (у піщаному - 50 м, у суглинку - 20-30 м, у глині - 15 м);
- від відкритих водойм - не менше 30 м.
Розміщувати септик потрібно нижче за рельєфом щодо криниці або свердловини - щоб при можливому витоку фільтрат рухався від джерела питної води, а не до нього.
Вибір матеріалу труб
Для внутрішньої каналізації приватного будинку сьогодні практично безальтернативним матеріалом є пластик. Питання лише в тому, який саме.
ПВХ (полівінілхлорид) - сіра жорстка труба, найпоширеніша для внутрішньої каналізації. З'єднується розтрубним способом на гумових кільцях - монтаж простий і не потребує спеціального інструменту. Витримує температуру стоків до 60°C тривало і короткочасно до 95°C. Ціна - найнижча серед усіх варіантів. Недолік - погана шумоізоляція: вода, що тече по ПВХ-трубі, добре чутна в суміжних приміщеннях. Для відкритої прокладки в котельні або підвалі це не критично. Для прихованої прокладки за гіпсокартоном або в стяжці у житлових кімнатах - варто задуматися про альтернативу.
Поліпропілен для каналізації відрізняється від ПВХ більшою стійкістю до температур - витримує тривалий контакт зі стоками до 90°C без деформації. Актуально для підключення посудомийної машини або пральної машини, які скидають воду температурою 60-90°C. За рівнем шуму - приблизно на рівні ПВХ.
Чавун - матеріал, який поступово витісняється пластиком, але має незаперечну перевагу: значно краща шумоізоляція завдяки масивності стінок. Чавунний стояк у стіні або шахті практично безшумний - на відміну від пластикового. Ресурс чавунних труб - понад 80-100 років. Недоліки: велика вага, складний монтаж, ціна у 3-4 рази вища за ПВХ, схильність до іржі на зовнішній поверхні при підвищеній вологості. Чавун виправданий для стояків у житлових будинках, де шум від каналізації критичний - наприклад, стояк проходить через спальню або дитячу кімнату.
Для зовнішніх мереж використовуються виключно труби з маркуванням SN4 або SN8 - це помаранчеві або коричневі труби з ПВХ або поліпропілену підвищеної кільцевої жорсткості. Їх не можна замінити внутрішньою сірою трубою - різниця у товщині стінок і структурі матеріалу принципова.
Типові помилки при проектуванні
Більшість проблем із каналізацією виникає не через несправне обладнання, а через помилки, допущені ще до початку монтажу. Ось найпоширеніші з них.
Неправильний або відсутній ухил. Найчаста помилка - горизонтальні ділянки труб прокладені «на око» без контролю рівнем. Труба, яка здається горизонтальною візуально, насправді може мати зворотний ухил у 2-3 мм/м. Через рік-два на такій ділянці утвориться пробка з жирових і мінеральних відкладень. Перевіряти ухил при монтажі потрібно рівнем або лазерним нівеліром на кожному метрі труби.
Занадто довгі горизонтальні відводи від приладів. Часто при плануванні намагаються підключити умивальник або мийку через відвід довжиною 5-6 м від стояка. При діаметрі 50 мм і нормативному ухилі 30 мм/м різниця висот між початком і кінцем такого відводу складе 15-18 см - це означає, що вихідний патрубок приладу має бути підняти дуже високо або стояк заглиблений в підлогу. На практиці ухил роблять менше норми, і труба починає засмічуватися. Рішення - або переносити стояк ближче до приладів, або збільшувати діаметр відводу до 110 мм.
Відсутність вентиляції. У частині проектів фанова труба не передбачається з міркувань економії або щоб не пробивати покрівлю. Наслідок - зрив гідрозатворів і запах каналізації в будинку, особливо при одночасному зливі з кількох приладів. Встановлення повітряного клапана замість фанової труби вирішує проблему для одноквартирного будинку з одним стояком.
Підключення унітазу до труби 50 мм. Іноді при дефіциті місця намагаються підключити унітаз через відвід 50 мм - щоб потім «розширити» трубу трійником. Це грубе порушення: унітаз генерує викид 1,4 л/с із твердими фракціями, і труба 50 мм фізично не може прийняти такий потік без підпору і засмічення. Унітаз підключається виключно до труби 110 мм - без винятків.
Замурування труб без ревізій. Горизонтальні ділянки з поворотами, зашиті в стяжку або зашплаковані в стіні без ревізійних люків - поширена помилка при ремонті. При засміченні такої ділянки немає іншого варіанту, крім часткового розкриття підлоги або стіни. Проектуючи приховану каналізацію, ревізійний люк потрібно передбачати в кожному місці, де є поворот або перехід на інший діаметр.
.webp)
Google
